Олексій Вікторович народився в Ізмаїлі, навчався у школі №10 до дев’ятого класу, потім — у училищі №38 за спеціальністю автослюсар-водій. Після навчання відслужив строкову військову службу в автобатальйоні водієм-автослюсарем, а потім здобув професію юриста в Ізмаїльському технікумі економіки та права - планував працювати у правоохоронних органах.

Проте частину життя присвятив роботі у будівельній сфері за межами міста. Повернувшись до Ізмаїла, працював у сфері ритуальних послуг, а згодом — за фахом механіка-водія: ремонтував автомобілі разом із другом.

Захищати Батьківщину пішов від перших днів повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну. Воював майже три роки на найгарячіших напрямках бойових зіткнень з російськими окупантами – а у січні 2025 року зник безвісти на Донеччині.

Мати та сестра чекали й сподівались на повернення, але у вересні прийшла трагічна звістка: Олексій загинув. Ідентифікований за експертизою ДНК…

Виборюючи право кожного з нас на мирне життя у незалежній Україні, старший матрос Понажов Олексій Вікторович віддав у протистоянні з ворогом найдорожче, що має людина, — власне життя.

Громада Ізмаїла, Ізмаїльська міська рада та її виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття рідним і близьким полеглого Героя.
Розділяємо Ваш нестерпний біль непоправної втрати…

Ім’я Понажова Олексія Вікторовича назавжди залишиться в пам’яті народу.

Гранатометника відділення морської піхоти взводу роти морської піхоти старшого матроса Понажова Олексія Вікторовича поховають на Алеї Слави Нового цвинтаря.

Вічна Слава і Вічна Пам’ять Українському Воїну!