Петросу Саркісяну інкримінували порушення вимог пожежної або техногенної безпеки, що спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 270 Кримінального кодексу України).

Протягом усього процесу ексдиректор не визнавав свою провину, зокрема й в останньому слові перед оголошенням вироку. У підсумку суд його виправдав.

«Думська» з'ясувала, що обласна прокуратура має намір оскаржити таке рішення. Обвинувачення просило призначити Саркісяну максимальне покарання — вісім років позбавлення волі.

«Ми отримали повний текст рішення суду, вивчаємо його, після чого оскаржуватимемо в апеляційній інстанції», — зазначила речниця відомства Інна Верба.

«САРКІСЯН — НЕ ГОЛОВНИЙ ВИНУВАТЕЦЬ»

Батько загиблої Соні Олексій Мазур повідомив нашому кореспонденту, що не вважає Петроса Саркісяна головним винуватцем трагедії.

«Мене цей директор найменше цікавив. Винуватець — той, на чиєму балансі була ця будівля, той, хто її будував. Там немає винуватця як однієї людини. Це ланцюжок подій, у якому брало участь багато людей, що призвело до трагедії», — заявив Мазур.

Він стверджує, що під час суду бачив документи, згідно з якими Саркісян звертався до керівництва з проханням виділити кошти на пожежну сигналізацію. Однак грошей той так і не отримав.

Головна проблема всього розслідування трагедії полягає, запевняє Мазур, у тому, що вже на початковому етапі справу розділили на кілька окремих проваджень, саме для того, щоб «розмити» відповідальність різних людей і структур.

«Одна трагедія сталася, коли ми втратили дитину. А друга трагедія — коли ми дізналися, як у нас влаштовано правосуддя та все інше», — вважає Мазур.

Є версія, що директору табору спочатку обрали «програшну» статтю. Він і не міг бути відповідальним за пожежну безпеку. Для цього в таборі була спеціальна людина — Надія Янчик, яка отримала умовний термін.

Водночас Саркісяну можна було б інкримінувати службову недбалість або залишення в небезпеці, тоді справа могла б скластися зовсім інакше.

Хоча, що говорити про кваліфікацію, якщо навіть причина самого загоряння так і залишилася невідомою. Серед версій називали аварійний режим роботи електрокип'ятильника, залишеного без нагляду, коротке замикання, відкритий вогонь, підпал і контакт із розігрітим предметом. У рамках справи щодо Саркісяна виникла «війна експертиз», коли один документ, який мав пролити світло на те, що сталося, суперечив іншому.

ХРОНОЛОГІЯ ТРАГЕДІЇ ТА ЧОМУ ВОНА БУЛА НЕВІДВОРОТНОЮ

Пожежа у «Вікторії» спалахнула близько опівночі 15 жовтня 2017 року. Діти в цей час перебували у своїх кімнатах і прокинулися від стійкого запаху диму.

Після евакуації з'ясувалося, що три дівчинки зникли.

Загалом у таборі перебувало 150 дітей. У дерев'яному корпусі, який згорів дотла, — 42.

На суді вихованці табору розповідали, що вода в кранах давала струм, починаючи з першого дня їхнього перебування. Крім того, за їхніми словами, пожежна сигналізація в корпусі неодноразово спрацьовувала без видимих причин, тому її зрештою відключили.

Слідство провело дві експертизи, які не змогли встановити причину загоряння. У 2019 році батько загиблої школярки Софії Мазур залучив до розслідування Незалежний інститут судових експертиз.

Ця експертиза встановила, що загоряння сталося через увімкнений електрокип'ятильник, а швидкість поширення полум'я зумовили численні порушення, допущені під час будівництва закладу.

Реконструкцією табору та зведенням дерев'яних корпусів займалися дві пов'язані між собою компанії — ТОВ «Південь-Укрстрой» та ПП «Моноліт». Директором та засновником ПП «Моноліт» була Любов Резнікова.

ЖОДНОГО РЕАЛЬНОГО ТЕРМІНУ

Першим вирок у справі про трагедію в «Вікторії» отримала вихователька Наталія Цокур (Янчик), яка відповідала за пожежну безпеку в закладі. Її визнали винною в неналежному виконанні обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ч. 2 ст. 137 КК України) і засудили до трьох років ув'язнення умовно.

Свою провину на суді Цокур повністю визнала. Її справа була скандальною з першого засідання. Були побоювання, що саме виховательку зроблять цапом-відбувайлом; її відправили до СІЗО одночасно з Петросом Саркісяном. Одесити проводили акції на підтримку жінки. Через 10 днів її звільнили з-під варти під поруки народних депутатів Мустафи Найєма та Григорія Шверка.

Справу щодо колишнього начальника Київського райвідділу ДСНС Валерія Дяченка закрили через закінчення п'ятирічного терміну давності, передбаченого за службову недбалість. У грудні 2022 року суд задовольнив відповідне клопотання захисту. Свою провину фігурант не визнавав. Справу хоч і закрили, проте Дяченка при цьому не виправдали.

А ось інспектора ДСНС Леоніда Бондаря, який перевіряв протипожежну безпеку дитячого табору «Вікторія» незадовго до трагедії, Київський райсуд виправдав.

Його звинувачували в тому, що він не склав рапорт із клопотанням про звернення до суду щодо виявлених порушень.

Окремо виділили справу колишньої заступниці мера Одеси Зінаїди Цвіринько. За версією слідства, вона знала, що у табору не було низки договорів на обслуговування системи пожежогасіння та інших інженерних систем. Попри це, діти продовжували там відпочивати. У підсумку вона пішла з мерії. Офіційно «на пенсію».

За даними джерел «Думської», Цвіринько перебуває за кордоном, через що судові засідання у її справі постійно переносять. З великою ймовірністю справу закриють у зв'язку із закінченням строку давності.

Не в Україні також перебуває художня керівниця ансамблю «Адель», через електричний чайник якої, за однією з версій, усе й почалося. Багато батьків звинувачували в пожежі саме її.

Після трагедії тоді ще директорка департаменту освіти Одеської міськради Олена Буйневич написала заяву про відставку. Після перевірки обставин чиновниця повернулася на посаду.

Джерело

За матеріалами інтернет-ресурсів розмістила Оксана Картельян, Місто 24