Як Вадим Лєтунов потрапив до російського бліндажа?
Наприкінці лютого позицію Лєтунова знищила ворожа протитанкова міна, яку скинув дрон "Молнія". Його товариш загинув, а сам Вадим виліз на поверхню. Під дією адреналіну і в одних шкарпетках чоловік почав бігти у пошуках побратимів.

Він біг і помітив укріплену позицію серед дерев. На вході висіла ковдра. Захисник почав кричати, вважаючи, що прийшов до своїх. Втім, коли він зайшов у бліндаж, то побачив чоловіка у формі, який цілився на нього з автомата. Вадим розповів йому, що воює у такій-то бригаді, і що його позицію знищено.

Незнайомець запросив українського воїна всередину. За акцентом Вадим зрозумів, що він – росіянин. Тоді захисник звернувся до ворога зі словами: "Ти ж не один із нас, так? Будь ласка, не вбивай мене".

Російський солдат Нікіта наказав Лєтунову зайти в маленьке підземне приміщення, сказавши: "Ти беззбройний. Я тебе не вб'ю". Він показав українцю хрест, зроблений з двох дерев'яних дощок, з написом "збережи і захисти".

Окупант пообіцяв відпустити українця наступного ранку, але не дотримав слова. Тому Лєтунов чекав кулі в будь-який момент.

Як солдату ЗСУ вдалося вижити у бліндажі з ворогом?
Наступні два тижні український воїн провів з росіянином в одному бліндажі.

Захисник зрозумів, що його єдиний шанс вижити – маніпулювати ворогом. Нікіта, як він з'ясував, був наркоманом і дрібним злочинцем, якого випустили з в'язниці в обмін на участь у війні проти України. Одного разу Нікіта втік з фронту, але його знайшли та знову відправили на передову.

У росіянина часто різко змінювався настрій.

Він ставав маніяком, підносив мені пістолет до чола і казав: "Я тебе зараз уб'ю". Я починав молитися… потім настає тиша. Я чую, як він відкладає пістолет. Він просто передумав за секунду,
– пригадує Лєтунов.

Український військовий вирішив прикидатися дурним. "Я бачив, що Нікіта трохи тупий, але я створив враження, що дурний я. Я міг утекти, але не зробив цього, щоб він більше мені довіряв", – розповів захисник.

За словами Лєтунова, він "почав втрачати розум", коли один із його пальців почорнів від гангрени. Тоді він попросив Нікіту застрелити його надворі, щоб тіло знайшли і повернули родині. Росіянин розлютився і відмовився. Він боявся виходити, бо знав, що це небезпечно.

Лєтунова вважали загиблим
Тим часом 118-та бригада, в якій служив Лєтунов, вважала, що він, найімовірніше, загинув. Командир сказав його матері Марії, що "на 95% упевнений", що її син не повернеться.

Дружина Лєтунова Олеся продовжувала вірити, що він живий. Вона не припиняла надсилати йому повідомлення в Telegram.

Як Вадиму вдалося врятуватися?
У схованці Нікіта давав полоненому один квадратик шоколаду на день і ковпачок води. Росіянин постійно скаржився на важкі умови: брак їжі і те, що вони змушені збирати дощову воду і "пити власну сечу". Він 5 разів пропонував здатися у полон українцеві, а той відповідав, що "не треба".

Одного дня у солдатів закінчилася вода, і вони вийшли на її пошуки. Раптом над ними з'явився український дрон. Тоді Вадим повісив біля дерева знак, на ньому був його позивний – Картман – і номер бригади.

Спершу їх обох прийняли за росіян і відправили другий дрон для удару. Однак, на щастя, безпілотник розбився. Зрештою, командир бригади перевірив соцмережі Лєтунова і зрозумів, що та виснажена постать – це їхній зниклий товариш. Через пів години з'явився ще один дрон. Він скинув рацію.

По рації Лєтунов розповів про Нікіту і натякнув на те, що сам він є полоненим, і його життя залежить від настрою росіянина. Згодом їм скинули їжу та воду.

Тим часом російський дрон доставив міну-пастку – колоду з вибухівкою всередині. Нікіті наказали віднести її в ліс. До останнього моменту Лєтунов не був упевнений, чи Нікіта справді здасться, чи підірве їх обох.

Одної п'ятниці туман накрив їхню позицію, і раптом з'явилася українська бронемашина. Обидва чоловіки застрибнули всередину.

Раніше Нікіта навіть пропонував захопити українську машину і поїхати назад до своєї бази. Але врешті він спокійно здався і знищив свій телефон. Коли вони прибули до штабу бригади, Лєтунова зустріли обіймами. Усі були вражені його поверненням.

Вадим сказав старшому офіцеру, що пообіцяв росіянину добре ставлення. Нікіті дали каву з великою кількістю згущеного молока і шістьма ложками цукру. Через дві години його забрала СБУ. Ймовірно, його обміняють на українських військовополонених.

Лєтунов втратив палець на нозі та зараз ходить на милицях, проходить реабілітацію після возз'єднання з родиною в Одесі.

Воїн сказав, що йому неймовірно пощастило вижити.

Це диво. Шанс один на мільйон, як мені кажуть. Я був полоненим. Але врешті я вийшов звідти разом із полоненим – навпаки. Це рідкість,
– зауважує Вадим.