Віталій народився у 1994 році в Ізмаїлі. Навчався у загальноосвітній школі №8, згодом здобув фах матроса-моториста у Вищому професійному училищі №9 та працював у будівельній сфері зварювальником, каменярем, штукатуром. Був працьовитим, відповідальним, щирим у спілкуванні. Любив риболовлю, захоплювався технікою та комп’ютерами, цінував музику та щиру дружбу.
Після початку повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну Віталій разом із молодшим братом пішов захищати рідну землю, щоб мати можливість жити під мирним небом на власний розсуд.
Під час служби підтримував зв’язок з батьками й запевняв, що все добре… Та восени 2024 року перестав виходити на зв’язок – зник безвісти… Родина чекала на повернення, сподіваючись, що Віталій – живий…
В березні 2026-го в родину прийшла чорна звістка: під час штурму противника поблизу населеного пункту Берестове Куп’янського району Харківської області солдат Віталій Стеценко, вірний Військовій присязі та Українському народові, віддав за нашу спільну Перемогу найдорожче — власне життя.
Громада Ізмаїла, Ізмаїльська міська рада та її виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття родині та близьким загиблого Героя.
Розділяємо біль вашої непоправної втрати…
Стрілець-номер обслуги аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону солдат Віталій Стеценко буде похований на Алеї Слави на Новому цвинтарі.
Вічна Пам’ять і Вічна Слава Українському Воїну, який до останнього подиху захищав рідну Україну і кожного з нас.