Валерій Євгенович народився в Ізмаїлі, навчався у 14-й школі, потім здобув професію автослюсаря та, відслуживши військову строкову, працював за фахом. Мав родину – дружину та двох доньок. 2022 року, не вагаючись, мобілізувався до лав Збройних Сил України. Як сам казав: "Відмовлятися та бігати нікуди не буду…" 

Півтора роки провів у найгарячіших точках бойового протистояння з російськими окупантами - зокрема, в Бахмуті. Його побратими відзначали виняткову чуйність, досвід і здатність розрізняти за звуком калібр снарядів...

 

Саме там, у Бахмуті, отримав контузію та поранення. Після визнання непридатним до бойових дій продовжив службу у військкоматі. 

 

Двічі він потрапляв на лікування. Другий раз виявився останнім…

 

У нього залишилися батьки, брат, дві сестри, дружина й двоє доньок. Велика втрата для родини, друзів, побратимів, міста…

Громада Ізмаїла, Ізмаїльська міська рада та її виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття рідним і близьким полеглого Захисника України. 

 

Розділяємо біль непоправної втрати…

Гранатометника 2 відділення охорони взводу охорони Ізмаїльського ТЦК солдата Валерія Євгеновича Трофименка буде поховано на Алеї Слави на Новому цвинтарі.

 

Вічна Слава та Вічна Пам’ять Українському Воїну!

 

Герої не вмирають – вони житимуть у серцях і пам’яті народу вічно.

 

Слава Україні!

 

Героям слава!