Прощання відбулося 2 червня. Траурна процесія живим коридором провела Сергія до рідної домівки. Тут відбувся чин відспівування та прощання з воїном.

Розділити гіркоту непоправної втрати прийшли рідні та близькі, друзі, побратими, односельчани, керівництво Саф’янівської сільської ради та Кислицького старостинського округу, старости населених пунктів громади. У спільній молитві кожен дякував воїну за його жертовність, за мужність, за можливість жити під мирним небом, яке в цей день плакало разом із людьми.

Поховали Сергія Павлова на місцевому кладовищі з військовими почестями. Над його могилою замайорів синьо-жовтий прапор — символ держави, за яку він віддав найдорожче. Лунали слова вдячності, молитви та останні прощання, а дощ продовжував тихо падати на землю, ніби проводжаючи його у вічність.

Сергій Павлов проходив службу на посаді моториста-електрика десантного катера ланки десантних катерів. 25 травня 2026 року під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаних із захистом Батьківщини, у порту Південний Одеської області обірвалося його молоде життя. В той день російський шахед влучив у катер, де перебував разом з побратимами Сергій. Ніхто з екіпажу не вижив.