Диктатор утік. Літак Іл-76Т, на якому він імовірно втік, зник із радарів. Прем'єр-міністр Сирії Газі аль-Джалалі заявив, що залишається на посаді для мирної передачі влади.

Повідомляється, що урядові війська тікають до сусіднього Іраку і прибережних сирійських регіонів (мухафази) Латакії і Тартуса, які є оплотом алавітів — релігійної групи, до якої належить сім'я Асада.

Саме в Латакії і Тартусі розташовані головні бази російського контингенту в Сирії — авіаційна (Хмеймім) і військово-морська (Тартус). За неперевіреною інформацією, москва вже розпочала евакуацію своїх військових звідти. Зокрема, Хмеймім залишили зенітно-ракетні комплекси С-400 і «Тор», а з Тартуса ось-ось вийдуть бойові кораблі та судна забезпечення.

Залишення цих об'єктів означатиме фіаско росії в регіоні, вважає військовий експерт «Думської» Олексій Сухой.

Тартус був єдиною військово-морською базою в Середземному морі, куди постійне угруповання кораблів рф могло зайти для поповнення запасів палива і продовольства. У військових документах вона проходить як 720-й пункт матеріально-технічного забезпечення.

Джерело. Якщо це станеться, можна з упевненістю сказати, що рф надовго втратить свій вплив у Середземномор'ї. Нагадаємо, що Туреччина з кінця лютого 2022 року закрила чорноморські протоки Босфор і Дарданелли для кораблів країн, що воюють, тож ротацію середземноморського угруповання рф проводили лише завдяки кораблям, які прийшли довкола Європи з Балтійського моря та частково — з тихоокеанських баз.

За умовами договору, підписаного між російським і сирійським диктаторами 2017 року, пункт матеріально-технічного забезпечення військово-морського флоту в Тартусі передали рф у безоплатне користування. База також отримала повний імунітет від цивільної та адміністративної юрисдикції Сирії.

Асад дозволив одночасне базування в Тартусі до 11 бойових одиниць рф, включно з кораблями з ядерною енергетичною установкою. Угода була розрахована на 49 років з автоматичним продовженням ще на 25 років.

Зрозуміло, що з втратою цієї бази подальше чергування кораблів без заходу до Тартуса буде майже неможливим. Нагадаємо, жоден порт Європи не прийме в себе кораблі агресора для дозаправлення, теоретично, вони можуть скористатися базами в Лівії, але ситуація в цій країні, м'яко кажучи, далека від ідеалу, тож рф навряд чи зможе розраховувати на допомогу звідти.

Важливо ще те, що бази в Сирії були своєрідним логістичним хабом, через який здійснювалося постачання і поповнення контингентів рф в Африці. Втрата Тартуса і Хмеймім поставить хрест і на африканських амбіціях кремля.

«Здавши військово-морську базу в Тартусі, росія втратить імідж будь-якого серйозного гравця на міжнародній арені. Війна в Україні та події в Грузії поки що сприймаються світовою спільнотою як локальні осередки напруженості. Інша справа — Сирія, де зійшлися кілька серйозних гравців зі своїми інтересами. Вихід рф з цього регіону разом із втратою великої військово-морської бази, яка гарантувала присутність військового угруповання, серйозний удар по репутації рф», — зазначив оглядач.

Військово-морський експерт Максим Паламарчук, своєю чергою, вважає, що навіть якщо росії вдасться зберегти базу в Тартусі, що можливо, якщо алавіти отримають реальну автономію, її значення неминуче впаде.

«Навряд чи росіяни розміщуватимуть там цінні кораблі або субмарини, необхідні для створення конвенційної загрози європейським державам або комунікаціям на Суецький канал. В анамнезі СРСР — втрата підводних човнів на базі в Албанії за часів Хрущова і прорив з боєм з бази в Сомалі за часів Брежнєва. База флоту — велика залежність від «приймаючої сторони». Через відсутність міжнародної легітимності Хафтара (Халіфа Хафтарп — командувач Лівійською національною армією (ЕНЛ), лояльний до росії, — Ред.) сумніваюся, що рф вкладатиме значні ресурси у створення військово-морської бази в Лівії. З іншого боку, навіть можливість заходу в порт і гарантованої заправки — вже щось», — зазначив він.

Варто також підкреслити, що відступ урядових військ Асада став можливим завдяки успішним діям Ізраїлю в південних провінціях Лівану. Найкращі підрозділи проіранської «Хезболли» були перекинуті з Сирії для протидії ізраїльським військам, які наступають у Лівані, тому скоординована атака опозиції мала швидкий успіх в Алеппо, Хомсі та інших містах. Можна сказати, що Ізраїль відвернув на себе всі проіранські сили в цьому регіоні, тому армія Асада не змогла протистояти повстанцям.

Асади (Башар Асад і його батько Хафез Асад) правили Сирією з 1971 року.

За матеріалами інтернет-ресурсів підготувала Оксана Картельян, Місто 24